top of page
Пошук

Глава 29. Гамма

Літнім днем на нашій заміській дачі зібралася велика компанія батькових співробітників, щоб відзначити День архітектора. Я пам’ятаю, як ще в моєму дитинстві це свято було для нашої родини досить важливою подією, і ми приймали у своєму саду велику кількість людей практично кожне літо. Ось і зараз мене оточували знайомі обличчя, радісні люди, які охоче балакали між собою і накривали на стіл.

Розглядаючи їх, у мене раптом трохи запаморочилася голова, і я опустив погляд вниз, у землю. Через кілька секунд я несподівано зрозумів, що сплю. Коли я знову підняв очі, сад був вже абсолютно порожній. Порожні стільці, табурети і стіл, повний їжі... Я почав повільно обходити сад по колу і виявив єдину людину, що залишилася. Це була моя сестра, яка спокійно сиділа за "Дитячим" святковим столом, їй на вигляд було років дванадцять. У цей момент я сам також усвідомив, що протягом усього сну я був у тілі семирічного хлопця. І дивився на навколишніх знизу вгору. Значить, і мені призначалося місце за цим столом.

Я підійшов ближче, і вона привітно мені усміхнулася та запросила сісти навпроти. Вона явно мене чекала.

  • Привіт. Ти Гав. Гав? - невпевнено запитав я, адже образ у сновида у сні був уже настільки мінливий, що я мусив запитати.

Замість відповіді вона спочатку весело розсміялася.

  • Ні! Що за дурне ім’я, - сказала вона, продовжуючи сміятися.

  • А як тебе звуть?

  • У мене немає того, що б ти міг назвати ім’ям. Лише ім’я загальне... Зачекай, мені треба дещо перевірити в словнику, може, я знайду підходящі слова.

Вона встала з-за столу і кудись пішла.

Я продовжував смиренно сидіти й терпляче чекати. Усі сили я витрачав на те, щоб не забувати, що сплю і це сон. Я постійно розглядав щось, аби не втратити концентрацію.

Через кілька хвилин вона повернулася.

  • Це ти! - з полегшенням сказав я. - Я згадав, це ж тебе називають Гамма кандидат?

  • Так, але це ж не ім’я, - спокійно відповіла вона.

  • Ти створюєш сюжети снів?

  • Так, це моя робота.

Після цих слів вона зробила неясний змах рукою, і все навколо поглинуло в суцільну темряву. Але я продовжував чітко чути її поруч, по шуму визначив, що вона сіла праворуч від мене, і через мить знову засвітився світло. Оточення було вже зовсім іншим. У темряві були замінені всі декорації. Ми сиділи з нею на лавці, на схилі високого пагорба, а перед нами розкинувся прекрасний пейзаж з такими ж пагорбами. Атмосфера була передана чудово: я бачив, як вітер колихає верхівки дерев і грає у високій траві, я навіть чув, як він завиває свою вічну пісню.

  • Це прекрасно, - щиро сказав я.

  • Дякую, - не то просто тихо, не то вже подумки відповіла Гамма. Слова у сні були не так уже й потрібні.

Я обернувся до неї. Вона сиділа поруч, уже в зовсім іншому вигляді. Вона була жінкою за тридцять, з коротким чорним волоссям, а на ній було темне плаття, що спускалося аж до щиколоток. Спокійно вставши, вона попросила слідувати за нею.

Бесіда між нами тривала, здавалося б, найприроднішим чином, ми спілкувалися телепатично. Коли словами, а коли просто показуючи співрозмовнику образи думок у своїй голові. Це було легко, зручно, навіть чудово! Я встиг подумати, як шкода, що люди не можуть так спілкуватися. Не було б ні брехні, ні обману, а щирість, що стоїть за цим, розтопила б будь-які серця. Ви тільки уявіть, як це – бачити чужі думки! Не засуджувати і не бути засудженим. Подібне спілкування наповнювало мене почуттям любові.

Захоплений бесідою, я навіть не помітив, як ми опинилися у кімнаті, стіни якої були пофарбовані у білий колір, а великі, майже до підлоги, вікна наповнювали простір світлом. За обстановкою і меблями це було схоже на добре вмебльовану квартиру.

У її голові я побачив думки про близькість. Думки, які явно були інтимними і збентежили мене.

  • Вона заграє зі мною? - промайнуло у мене в голові.

Знаючи про її нечоловічу природу, я подумки порівняв цю ситуацію зі звабленням суккубів. Образ, що виник при цьому у моїй голові, так сподобався Гаммі, що вона тут же приміряла кокетливі демонічні ріжки на себе. Від чого я збентежився ще більше.

Намагаючись більше ні про що зайве не думати, я вийшов із дому на вулицю. Разом з нею ми опинилися на вулиці старого європейського міста. Навколо ходили звичайні сновиди, явно притягнуті моїм сильним почуттям збентеження. Чомусь мене це вже не дивувало.

Гамма тим часом знову повела мене кудись далі. Ми йшли швидко і мовчки, вона хотіла кудись устигнути, але я вже не міг стежити за тим, що відбувається. Намагаючись знову повернути концентрацію, я захопився розглядом вулиці. Я намагався зрозуміти, як оточенню вдається виглядати так фотореалістично. Здавалося, що деталей було стільки ж, скільки й на якійсь реальній вулиці в житті. Незважаючи на те, що ми йшли швидко, я встиг ухопити листок однієї з рослин, що росли біля дороги, і став його уважно розглядати. Він був непостійний! Він, як і текст у книгах, постійно змінював форму та візерунки. Я одночасно бачив прожилки листка і його пластинки, але вони не мали статичного положення. Мені це нагадало теорії та фізику квантового світу, де у часток також немає одного певного положення.

Раптом ми зупинилися, я відірвав погляд від листка і подивився на Гамму. Ми стояли біля входу в старий будинок.

  • Скажи, навіщо тобі "близькість" зі мною? - наважився запитати я.

  • Ти не розумієш? Це ж найкращий спосіб обміну енергіями!

Я знову відчув невпевненість. Особливо мені не подобався образ суккуба, але можливо, вона й не знала, хто це такий, а просто підглянула образ у мене в голові...

  • Пробач, я, мабуть, утримаюсь, - вибачливим тоном сказав я. Вона кинула на мене засмучений погляд і, відкривши двері будинку, впустила мене всередину. Будинок був давно занедбаний: балки прогнили й місцями навіть похилилися. Я звернув увагу, що більшість стін були розписані картинами, у яких я легко впізнав стиль і роботи Сальвадора Далі. Усі роботи були в плачевному стані й потребували негайної реставрації, якщо їх взагалі можна було ще врятувати. Ми мовчки проходили кімнату за кімнатою, розглядаючи залишки величезних полотен. Вона тихо заплакала, але кивнула з розумінням. Нахилившись, вона підібрала щось з підлоги. Це були зламані наручні годинники, від яких залишилися тільки циферблат і стрілки. Вона недовго потримала їх у своїх руках, а потім повернула стрілки назад. Сон закрутився й кинув мене в обійми звичайних безтурботних снів. Зізнаюся чесно, думки Гамми про "Близькість" уві сні я трактував як думки про секс. Але детально згадуючи сни, я дійшов висновку, що для сновид секс не означає те саме, що для людей. Уві сні немає фізичних тіл. За цим насправді ховається лише обмін енергіями. А "Близькістю" не обов’язково має бути еротичний сон. Судячи з мого досвіду, тут важливе саме дотик. А отже, "Близькістю" для сновида може бути й просте обіймання, або дотик рук. Взагалі, будь-який контакт ваших енергій.

  • Ти... Ти можеш їх відновити? - запитала Гамма. Вона виглядала дуже пригніченою й сумною. Її очі благально дивилися на мене.

  • Ні... ти ж знаєш. Уже надто пізно, - кажучи це, я думав швидше про те, що моїх сил уже майже не залишилося, і сон скоро закінчиться.

0 переглядів0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі

Comments


bottom of page