Ще одним відкриттям для мене стала можливість найяскравішої на даний момент емоційної події у сні. І цією подією виявилися звичайні обійми.
Я довго вивчав Сновидів у сні (саме так я назвав інших персонажів моїх снів), вони були або пасивні в моїх усвідомлених снах, або частіше за все їм дуже не подобалося, що я бачу їх обман. Вони всіляко намагалися відволікти і захопити мене новим сном. Розмова з ними рідко була плідною. Але обійняти їх — це щось неймовірне. Розуміючи, що сплю, і переді мною не реальні люди, я все ж обійняв їх, відчувши при цьому безмежну любов і зв'язок наших душ. Мені було настільки приємно, що в якийсь момент задоволення можна було порівняти з сексуальним, але воно мало інший характер. Ніби почуття любові розривало мене зсередини, випромінюючи енергію з мого сонячного сплетіння і взаємодіяло з людиною зі сну. Я плакав, плакав у сні навзрид, кожного разу, коли це відбувалося.
Так я навчився прощатися з людьми, з якими мої життєві шляхи розійшлися, виражав любов до батьків і навіть до ще не народжених дітей (а їх я теж зустрічав у снах). Це виявилося для мене чи не найкращим способом спілкування з ними, ніж слова. Емоції говорили самі за себе.
В останніх снах я став використовувати обійми як свою силу.
Раніше я завжди боровся зі сном, боровся за право його усвідомлювати, не підкорявся і часто сміливо бився з місцевими правилами, позбавляючись від будь-яких кошмарів силою. Але жарт у тому, що кошмар можна перемогти і зворотним способом — почуттям любові.
В один момент сну мені довелося провести ніч у похмурому будинку, і нагнітаючи атмосферу, сон начебто відзначив, що це був будинок із привидами. Я давно не боюся уві сні, усвідомлюючи, що кошмар для мене вже майже неможливий. Але й радості від такого повороту сюжету я не відчував. Коли я побачив трьох привидів, схожих на літаючі простирадла, я просто підійшов і обійняв найближчого до мене. Привид розслабився і набув форми сяючого силуету дівчини, те ж сталося й з іншими. Вони попросили дати їм імена. Так, за їхніми словами, вони стали б вільні...
Так сон химерно змінював свою форму, підкоряючись емоціям.
Comments