Глава 21. Театр

Освідомлений сон найбільше нагадує мені театр. Де ми раптом перестаємо грати свою роль на сцені, і навіть не сидимо тепер як глядач у залі. Ми - та людина, яка проникла за куліси, викривши виворіт сценічної магії. Ти спостерігаєш, як змінюються декорації, ширма за ширмою, як освітлення підлаштовують під кожну сцену, як у гримерці актори готуються та наносять грим, щоб зіграти на сцені твоїх рідних і близьких. І їм не подобається, коли ти бачиш їх без гриму. Весь театр раптом втрачає сенс для існування, якщо ти не в грі. Адже це театр одного глядача - тебе. Усвідомлення, що це сон, так засмучує акторів, адже це як встати посеред вистави і крикнути: "Я не вірю!" І вони лише розгублено запнуться на півслові та дивитимуться на тебе. Вийде до зали адміністратор, вислухає тебе, відповість на запитання, і попросить не турбувати надалі акторів. А тим часом змінять декорації та почнуть розігрувати інший сюжет. У надії, що ти знову повіриш у казку й поринеш у магію сцени.